Помощь школьнику

Особиста доля Кирибеевича в поемі Лермонтова

-15 На кого, крім тебе, мені сподіватися? Дитя мале, нерозумне: У цьому змісті Кирибеевичу - носію особистої сваволі, що руйнує родові відносини», прийняті й засвоєні всім народом, протистоїть Степан Парамонович Калашников, захисник народних звичаїв і християнського закону. Його дружина, Алена Дмитревна, також вірна народним звичаям і строго треба їм, розповідаючи чоловікові всю правду й призиваючи його: Не повідав тобі, що красуня За законом нашому християнському: Не сказав тобі правди щирої, До нього малі орлята злітаються: Ти не дай мене, свою вірну дружину, Положення кожної особи в сім'ї було строго визначене й освячено віковими традиціями народного життя. Алена Дмитрівна нагадує про це Степанові Парамоновичу.

Настільки ж прямими поборниками родових зв'язків є й брати Степана Парамоновича: И в відповідь йому брати мовили: Туди мчаться й хмаринки слухняні, Кличе бенкет бенкетувати, мерців забирати, Ох ти гой еси, цар Іван Васильович! Рідний панотець вуж у сирій землі, Злим охульникам у наругу! Поруч із ним лежить моя матінка, А мій старший брат, сам ти відаєш, На чужий сторонушке пропав без звістки, У церкві божией перевінчана, Обдурив тебе твій лукавий раб, Перевінчана з молодим купцем А меншим моїм братом - дитя мале, У кого просити стану допомоги?

Ти наш старший брат, нам другий батько; На криваву долину побоїща, Навпроти, Степан Калашников і перед смертю говорить цареві тільки правду, відкрито відмовляючись повідомити щирі причини вбивства Кирибеевича. Тим самим за пристрастю Кирибеевича ховається вже соціальна психологія, що вступає в конфлікт із психологією родового, близької народу. І хоча на перше місце висувається особиста воля Кирибеевича, але вона одержує соціальне наповнення. Кирибеевич відразу ж повідомляє Алене Дмитрівні: «Я не злодій який, душогуб лісовий, Я слуга пануючи, пануючи грізного. Прозываюся Кирибеевичем, А зі славної сім'ї з Малютіної:» Цікаво, що Кирибеевич наважується па порушення християнського закону після розмови із царем, як би заручаючись царською підтримкою.

Кирибеевич персоніфікує злу, несумісну з родовими відносинами силу. Ця сила заснована вже не на родових зв'язках, і па соціально-ієрархічних, оскільки Кирибеевич виступає всюди як слуга пануючи. Родові відносини Ц його свідомості підкорилися суспільн, соціальним, які й стали домінуючими. Соціальне розходження між Калашниковим і Кирибеевичем, постійно, але підкреслюється ненав'язливо в «Пісні:», значно для художнього її змісту. Соціальні відносини псують справжню природу людей, загрожують їхній єдності й згоді, протистоять народним підвалинам і народній психології, що складається на основі родових зв'язків, па єдиній родовій істоті росіянці національності А вуж ми тебе, рідного, не видамо На білому світлі я сиротинушка: Кирибеевич - із сім'ї Малютіної, опричник, наближений до царя, його улюбленець.

Родові зв'язки засновані на повазі до особистості, до звичаю, до народної свідомості, соціальні - на попранні достоїнства іншої людини, на особистій сваволі, на протиставленні особистої волі народній думці й загальному закону. Саме Кирибеевич обманює царя: Роби сам, як знаєш, як відаєш, Куди вітер дме в піднебесся, Коли сизий орел кличе голосом


Смотрите также:




Категории: Сочинения на свободную тему

Комментарии: 0

Комментарии закрыты.