Помощь школьнику

Класичний сонет один із жанрів лірики

Травень З'ясувати точну дату походження цього жанру неможливо через надзвичайно активну його міграцію. Генезис сонета й понині викликає безліч дискусій. Сонет з'явився на зламі століть від Середньовіччя до Відродження: перша доба надавала більшого значення ідеї твору, а друга - художній формі. Гадають, що ця строфічна форма виникла за часів імператора Фрідріха II. Перші датовані сонети з'явилися в 1241 році. Велику роль відіграє також внутрішня композиція сонета. Кожна його строфа - це завершене ціле. За змістом сонет передбачав певний послідовний розвиток думки: теза - антитеза - синтез - розв'язка. Існують варіанти сонетів: сонет з обрамленням; сонет з одним катреном, або безголовий сонет; сонет зі зміщеним двовіршем; сонет із кодою; сонет на дві рими; сонет питань і відповідей; сонетакровірш; сонет-байка тощо. У понятті "сонет" уже закладений думка про ті, що це звучна поетична форма, через що особливого значення набуває музичність цього жанру. На це у свій година звернув увагу один із відомих дослідників цього жанру Л. Гроссман: "Сам термін, який визначив цей віршований вид, вказує на вищу поетичну якість, пов'язану з їм - на звучання вірша". Звідси музичність, яка частково досягається чергуванням чоловічих і жіночих рим, є обов'язковим атрибутом сонета. Правила написання сонета передбачали: якщо сонет розпочинається чоловічою римою, те співає має завершити його жіночою, і навпаки. Існувала також визначена кількість складів. Ідеальна форма сонета вміщувала 154 склади, при цьому їхня кількість у рядках катрена була на один більша, ніж у терцетах. Детально розглянувши критерії сонета, Л. Гроссман зазначив, що поетика правильного сонета по суті надзвичайно проста, зумисне ускладнена лише його практика Складність сонетної форми також відмічав М. Бахтін: "Сонет - дуже складний форма. Рима в сонеті переплітається, і це зобов'язує, щоб і всі образи й тими також перепліталися. У сонеті не може бути легкості, натяків; він має бути тяжким, вилитим з однієї глиби". Незважаючи на формальні труднощі жанру, сонет виявився одним із найбільш життєздатних видів лірики. До літературного вжитку термін був уведений поетом Гвідо Кавальканті, згодом використаний Данте Аліг'єрі в автобіографічній повісті "Нове життя", до нього також звертався в "Книзі пісень", присвяченій мадонні Лаурі, Франческо Петрарка. Як канонічна форма, сонет досяг досконалості в Петрарки, завдяки йому він здобув широке європейське визнання. Блискуче створювали сонети не лише поети, а й визначні прозаїки Джованні Боккаччо, Мітель де Сервантес, Мішель Монтень. У комедії драматурга Мольєра "Мізантроп", як мі знаємо, відбувається конфлікт саме через написань аристократом сонет Загалом, доба Відродження - це година розквіту ліричного жанру сонета, до якого зверталися усі ренесансні поети: П. Ронсар, Ж. Дю Беллі, Лопе де Вега, Л. Камоенс, В. Шекспір, Мікеланджело, ія Стюарт. У творчому доробку цих митців сонет остаточно набув змістовних рис: автобіографічності, інтелектуальності, ліризму. У сонетах, особливо сонетних циклах доби Ренесансу, відчутне максимальне наближення автора й ліричного героя, бо сонет стає відгуком на події, які переживав чи переживши співає: нерідко сонети писалися як вірші на випадок. У всіх країнах поети експериментували зі строфами й римами: розташовували катрени й терцети в довільному порядку, писали дистихами, дописували рядки іншого терцета, використовували сонетну строфу у великих творах йдеться про "вінок сонетів". Далі скажемо старшокласникам про теоретичне осмислення жанру, яку відбулося приблизно в XVII столітті й завершимо перше заняття прочитанням уривка з "Мистецтва поетичного" Н. Буало, який, уважається маніфестом класицизму: , Що впоратись із їм не вміють аніяк. Переклад М. Рильського. PF7I24C


Смотрите также:




Категории: Сочинения на свободную тему

Комментарии: 0

Комментарии закрыты.