Помощь школьнику

ЕЙЛЕР ВЕЛИКИЙ МАТЕМАТИК

ейлер належить до числа геніїв, чия творчість стала надбанням усього людства. Дотепер школярі всіх країн вивчають тригонометрію й логарифми в тім виді, який додав їм ейлер. Студенти проходять вищу математику по руководствам, першими зразками яких з'явилися класичні монографії ейлера. Він був, насамперед, математиком, але він знав, що ґрунтом, на якій розцвітає математика, є практична діяльність Ім'я ейлера дорого всьому прогресивному людству, що шанує в ньому одного з найбільших геометрів миру. Як член Петербурзької й Берлінської Академій наук ейлер сприяв розвитку математичних наук в обох країнах і поширенню в них фізико-математичних знань Леонард ейлер був вибраний академіком (і почесним академіком) у вісьмох країнах миру. Він залишив найважливіші праці по всіляких галузях математики, механіки, фізики, астрономії й по ряду прикладних наук.

Важко навіть перелічити всі галузі, у яких трудився великий учений. Але в першу чергу він був математиком Неоціненно велика роль ейлера в створенні класичних зразків навчальної літератури й у стимулюванні творчості багатьох поколінь математиків. “Читайте, читайте ейлера, він - наш загальний учитель” , - любив повторювати Лаплас. І праці ейлера з великою користю для себе читали - точніше, вивчали - і “король математиків” Карл Фрідріх Гаусс, і чи ледве не всі знамениті вчені останніх двох сторіч Навіть зараз, через багато років після смерті ейлера, його роботи спонукують учених усього миру до творчості у всіляких областях математики і її додатків Усім нам знайомі поняття про крапки ейлера, прямій ейлера й окружності ейлера в трикутнику; про теорему ейлера для багатогранників. Один з найпростіших методів наближеного рішення диференціальних рівнянь, що широко застосовувався до самого останнього років, називається методом ламаних ейлера; у багатьох розділах математики важливу роль грають ейлерови інтеграли (бета-функція й гамма-функція ейлера) . У механіку при описі руху тіл користуються кутами ейлера, у гідродинаміці розглядається число ейлера...

Ні, мабуть, ні однієї значної області математики, у якій не залишив би слід один з найбільших математиків всіх часів і народів, геній XVIII в. Леонард ейлер В 1963 р. 23-літній Пауль ейлер закінчив курс теології в Базельському університеті. Але вчених теологів було в ті роки більше, ніж було потрібно, і лише в 1701 р. він одержав офіційну посаду священика сирітського будинку в Базелі. 19 квітня 1706 р. пастор Пауль ейлер женився на дочці священика. А 15 квітня 1707 р. у них народився син, названий Леонардом Початкове навчання майбутній учений пройшов будинку під керівництвом батька, що вчився ніколи математиці в Якоба Бернуллі. Добрий пастор готовив старшого сина до духовної кар'єри, однак займався з ним і математикою - як як розвага, так і для розвитку логічного мислення.

Хлопчик захопився математикою, став задавати батькові питання один складніше іншого Коли в Леонардо виявився інтерес до навчання, його направили в базельську латинську гімназію - під нагляд бабусі 20 жовтня 1720 р. 13-літній Леонард ейлер став студентом факультету мистецтв Базельського університету: батько бажав, щоб він став священиком. Але любов до математики, блискуча пам'ять і відмінна працездатність сина змінили ці наміри й направили Леонарда по іншому шляху Ставши студентом, він легко засвоював навчальні предмети, віддаючи перевагу математиці. І немудро, що здатний хлопчик незабаром звернув на себе увага Бернуллі.

Він запропонував юнакові читати математичні мемуари, а по суботах приходити до нього додому, щоб спільно розбирати незрозуміле. У будинку свого вчителя ейлер познайомився й подружився із синами Бернуллі - Миколою й Данилом, також увлеченно занимавшимися математикою. А 8 червня 1724 р. 17-літній Леонард ейлер вимовив по- латині чудове мовлення про порівняння філософських поглядів Декарта й Ньютона - і був визнаний гідним ученого ступеня магістра (в XIX в. у більшості університетів Західної Європи вчений ступінь магістра була замінена ступенем доктора філософії) У наступні два роки юний ейлер написав кілька наукових робіт. Інша робота, “Дисертація по фізиці про звук” , що також одержала схвальний відгук, була представлена на конкурс для заміщення зненацька, що звільнилася в Базельському університеті посади, професори фізики. Але, незважаючи на позитивний відгук про “Дисертацію” , 19-літнього ейлера порахували занадто юним, щоб включити в число кандидатів на професорську кафедру.

Однак ця обставина обернулася щастям і для самого ейлера й для науки в цілому Спочатку зими 1726 року ейлеру повідомили з Петербурга: за рекомендацією братів Бернуллі він запрошений на посаду ад'юнкта по фізіології. ейлер був молодий і сповнені енергії. Ні в магістраті, ні в університеті він не міг знайти застосування своїм силам і здатностям. 5 квітня 1727 року він назавжди залишає Швейцарію На початку XVIII в. великий філософ і математик Г. В. Лейбниц розробив проект створення академій у різних містах Європи На прохання Петра I Лейбниц надіслав і в Петербург кілька листів-рекомендацій з організації Академії 22 січня 1724 р. Петро I затвердив проект пристрою Петербурзької Академії. 28 січня вийшов указ сенату про створення Академії.

З 22 професорів і ад'юнктів, запрошених у перші роки, виявилося 8 математиків, які займалися також механікою, фізикою, астрономією, картографією... З першого років свого існування Петербурзька Академія зайнялася й підготовкою росіян учених. Пізніше, при Академії створені університет і гімназія Академія звернулася до своїх членів із проханням: скласти керівництва для первісного навчання наукам.

І ейлер, не вважаючись згодом, склав німецькою мовою прекрасне “Керівництво до арифметики” , що незабаром було переведено на росіянин і послужило добру службу многим учнем. Переклад першої частини виконав в 1740р. перший російський ад'юнкт Академії, учень ейлера Василь Адодуров. Російською мовою це було першим викладом арифметики як математичної науки В 1730 р., коли на російський престол вступила Ганна Иоанновна, країною фактично стали правити її наближені. Вони бачили в Академії установа, що вимагало багато грошей і не приносилася відчутної користі.

Ходили навіть слухи про швидке закриття Академії Однак Академія продовжувала існувати. місце, Що Звільнилося, професора фізики було запропоновано ейлеру. Одночасно він одержав і значне збільшення окладу. Ще через два роки ейлер став академіком і професором чистої математики В один з останніх днів 1733 р. 26-літній Леонард ейлер женився на дочці живописця Катерині Гзель, що у цей час теж було 26 років.

Весілля, Новий рік - два свята відразу! Вся Академія сердечно поздоровляє молодят. Виявляється, великий математик може не тільки обчислювати й аналізувати, він не далекий і мирського життя Молодятам піднесли складені до випадку вірші. От одна строфа з них: У тім засумніватися чи міг хтось, Що ейлер здивує увесь світ, Що тільки цифри й розрахунки Його єдиний кумир. Тепер зовсім в іншому він світі, Де почуття, щастя й любов И те, що двічі два - чотири, Доводити прийде знову! ейлер відрізнявся феноменальною працездатністю.

Він просто не міг не займатися математикою або її додатками. В 1735 р. Академія одержала завдання виконати термінове й дуже громіздке астрономічне обчислення. Група академіків просила на цю роботу три місяці, а ейлер узявся виконати роботу за 3 дні - і впорався самостійно. Однак перенапруга не пройшла безвісти: він занедужав і втратив зір на праве око. Однак учений поставився до нещастя з найбільшим спокоєм: “Тепер я менше буду відволікатися від занять математикою” , - філософськи помітив він До цього часу ейлер був відомий лише вузькому колу вчених.

Але двотомний твір “Механіка, або наука про рух, в аналітичному викладі” , видане в 1736 р., принесло йому світову славу. ейлер блискуче застосував методи математичного аналізу до рішення проблем руху в порожнечі й в опірному середовищі “Той, хто має достатні навички в аналізі, зможе все побачити з надзвичайною легкістю й без усякої допомоги прочитає роботу повністю” , - закінчує ейлер своя передмова до книги


Смотрите также:




Категории: Сочинения на свободную тему

Комментарии: 0

Комментарии закрыты.