Помощь школьнику

Зображення українського побуту й звичаїв у повісті Й. С. Не Чуючи-Левицького «Кайдашева сім’я»

Фев Повість «Кайдашева сім'я» - вершина творчості Й. С. Не Чуючи-Левицького. За визначенням І. Я. Франка, вона належить «до найкращих оздоб українського письменства». Згадуючи про свою роботові над повістю, автор писав про ті, що я Україні часто трапляються сім'ї, у котрих постійні лайки та зварювання; життя н таких сім'ях стає пеклом Тема повісті - розповідь про українське пореформене сіло з усіма його складностями й суперечностями. Письменник, як уже зазначалося вище, добрі знав це життя, і в тої ж годину бачив безодню, яка розділяла ідеали від подій і явищ конкретного буття, що, по суті, і стало причиною змізернення людини, низького морального падіння. Треба сказати про ті, що Й. С. Не Чуй-Левицький, маючи неповторний талант повістяра, на сторінках повісті відтворює кращі традиції поетичної, працелюбної української нації. Згадайте, як прибирала свою хату Мотря, яких півників малювала; як описує Мелашку автор: врода цієї дівчини «засліпила йому Лавріну очі, так разом заманила серце, що вона йому здалась не дівчиною, і русалкою».

Письменник добрі знав людську психологію й був майстром художньої деталі. У повісті всі художні засоби підпорядковані розкриттю характерів. Пригадайте опис села Семигори чи ті, як Мотря в неділю вбирається на вулицю, куди має прийти й Карпо.

Мова персонажів, пересипана прислів'ями, що свідчить про зв'язок твору а усною народною творчістю. Згадує автор у повісті народну пісню, яка також є споконвічною українською традицією, без якої не обходився жоден обряд, жоден звичай, не кажучи вже про щоденні пісні, які звучали вечорами в сільських чи катах за вулицях. Причому, читаючи повість, мі помічаємо, що шкірному обряду відповідала своя пісня. У повісті багато музики. На весіллі, на вечорницях грають троїсті музики.

Та поряд з кращими українськими звичаями письменник викриває за допомогою іронії, сміху, а іноді й сатири гірші сторони народного життя, що стали результатом руйнації національних святинь. Глибокий знавець селянського життя й побуту, селянської психології, Іван Семенович розумів, що про життя села треба писати без будь-яких прикрас. Саме цих принципів він дотримувався, працюючи над повістю.

Новаторство прозаїка засвідчили реальні картини побуту й опис українських національних звичаїв. Говорячи про побут, хочу відразу зазначити: міні дуже схвилювали або навіть вразили стосунки між батьками та дітьми в родині Кайдашів. Не хочеться вірити в типовість цього непорозуміння. Та все-таки: Письменник майстерно розкриває психологію шкірного члена цієї родини й вмотивовує вчинки. Омелько Кайдаш - вправний стельмах. До нього з повагою ставляться й пані, і селяни.

Та зароблені гроші він не може вдержати в руках - смороду тікають до шинку. За це його не поважають сині. Смороду глузують з батька, не знаходять пояснення його вчинкам: ходити до церкви, вірить в «святу п'ятницю» - і постійно заглядає до корчми. Більш того.

Одружившись, Карпо частіше не стримується, обзиває батька «іродовою душею», кидається на нього, штовхає кулаками. З такою ж неповагою він ставитися й до матері. Довідавшись, що вона закрила його коня у своєму хліві, він хапає матір за плечі кричить: «Нате, їжте міні, або я вас з'їм». А потім женеться за матір'ю з дрючком.

Мотря не зупиняє чоловіка, бо в неї така велика ненависть до свекрухи, що «поглядом би спопелила її». Думаю, що описуючи ці картини побуту, автор приходити до думки духовний роз'єднаність між батьками й дітьми отруює кожен день життя. Вчитуючись у повість, я приходжу ще до одного висновку: І. С. Не Чуючи-Леви-Цького не цікавить етнографічна сторона життя селян. Головним для нього є показ конкретних буденних ситуацій, у яких виявляються змізернілі під впливом обставин людські душі. Серед побутових ситуацій автор більше уваги приділяє зварюванням-бійкам, кожен з яких має свою зав'язку й свою розв'язку.

Найбільш виразних зварювань, на мій погляд, у повісті три: бійка між Кайдашихою й Мотрею за мотовило, між Мотрею, з одному боку, і Мелашкою та Кайдашихою, з іншого боку; бійка між двома батьківщинами, коли смороду жили вже в різних хатах. У цих бійках мі пізнаємо характери головних персонажів, їх етику. З кожною новою сваркою-бійкою всі членуй родини Кайдашів занепадають морально. Маючи в душі добрі початки й наміри, врешті-решт смороду втрачають їх і зрівнюються з усіма.

Це перш за всі стосується Лавріна й Мелашки. Як розуміти всі ті, що лежить в основі зварювань? Думаю, що Й. З . Не Чуй-Левицький ці безкінечні зварювання розцінює як трагічний результат руйнації народної моралі, народних звичаїв і традицій у зв'язку зі знищенням козацтва в Україні. Письменник любити свій народ, свою землю. Він любити своїх героїв, уболіває за них, йому дорога самобутність народу. Йому болить втрачена воля й потоптане почуття національної гідності.

Саме цим можна пояснити поглиблену увагу повістяра до зображення традицій і звичаїв, духовних поривань. Автор стверджує віру в незнищеність українських традицій, українського менталітету. Він вірить у ті, що прийде день, який відродить українську духовність і люди будуть берегти «собори своїх душ».


Смотрите также:




Категории: Сочинение 5, 6 класс

Комментарии: 0

Комментарии закрыты.