Помощь школьнику

Добро й зло в романі-епопеї Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Колекція творів: Добро й зло в романі-епопеї Л. Н.Толстого "Війна й мир» Так здраствує увесь світ! Л. Н. Толстой Якщо порушити питання про те, у чому полягає глав-ная ідея творчості Лева Толстого, те, видимо, самою точною відповіддю буде наступний: твердження обще-ния і єднання людей і заперечення роз'єднання й разъе-динения. Такі дві сторони єдиної й постійної думки письменника. В епопеї виявилися різко противопос-тавленними два табори тодішньої Росії - народний і антинародний У підсумку розвитку роману протягом двох томів, до тої половини, що присвячена подіям тисяча вісімсот дванадцятого роки, головні герої залишаються обманутими дійсністю у всіх надіях.

Пре-Устигають лише незначності: Друбецкие, Берги, Курагини. Лише епоха 1812 року змогла вивести героїв з їхнього стану невір'я в життя. Андрій Болконский ішов-на^-йшов своє місце в житті, у героїчній загальнонародній дії. Князь Андрій - цей лицар без страху й уп-ріка - у підсумку болісних духовних шукань присое-диняется до народу, тому що він відмовився від колишніх своїх мріянь, про командну наполеонівську роль стосовно народу.

Він прийшов до розуміння того, що історія робиться отут, на поле бою. Він говорить Пьеру: Французи розорили мій будинок і йдуть розорити Москву, образили й ображають мене всяку секунду». Епоха 1812 року зруйнувала перешкоди між князем Андрієм і людьми. Немає більше в ньому зарозумілої гордості, ари-стократической кастовості. Автор пише про героя: "Він був відданий справам свого полку, він був турботливий про сво-їхніх людей і офіцерів і ласкавий з ними. У полицю його нази-вали "наш князь», ним пишалися і його любили».

Подоб-Але цьому, Пьера солдати назвуть "нашого пана». Все своє життя Андрій Болконский шукав можливості участво-вать у сьогоденні, великій дії, важливому для жиз-ні, для людей, що зливає в собі "моє» і "загальне». І він прийшов до розуміння того, що можливість такого дей-ствия - тільки в єднанні з народом. Участь князя Андрія в народній війні зламало його аристократичес-кую замкнутість, відкрило його душу для простого, есте-ственного, допомогло зрозуміти Наташу, зрозуміти свою любов до неї й неї кнему.

У Пьера, що випробовує ті ж думки й почуття, що й князь Андрій, саме в бородінських главах возника-ет особливо гостра свідомість того, що вони - солдати, ополченці, народ, - тільки вони і є щирі-мі виразниками дії. Пьер захоплюється їх вели-чием і самопожертвою. "Солдатом бути, просто солдатом! » - думав Пьер, засипаючи», В "Війні й світі» мова йде про таку епоху, коли че-ловек перебуває на першому плані. Люди, самі непосред-ственно відповідальні за розвиток дії, що творять її (епоху), стають із ""маленьких» людей больши-мі людьми. Саме це й показано Толстим у картинах Бородінського бою. Про всіх людей можна буде - після народної перемоги - сказати те, що Наташа гово-рит про Пьере: всі вони, вся Росія "з моральної лазні» вийшла! Пьер - головний герой "Війни й миру», це до-казивается й всім його положенням у романі.

Саме над Пьером сходить зірка 1812 року, передвіщаючи й непро-бичайние лиха, і надзвичайне щастя. Його щастя, його торжество невідривно від торжества народного. Із про-раз цієї зірки зливається й образ Наташи Ростовой. На думку Толстого, Наташа - саме життя. Натура Наташи не терпить зупинки, порожнечі, незаполненнос-ти життя. Вона завжди почуває в собі - всіх Пьер говорить князівні Марье про свою любов до Ната-Ше: "Я не знаю, відколи я люблю її. Але я один толь-до її, одну любив у все життя й люблю так, що без її не можу представити життя».

Товстої підкреслює щиросердечне споріднення Наташи й Пьера, їхні загальні якості: жадібність до життя, страст-ность, любов до гарного, простодушну довірливість. Роль образа Наташи в "Війні й світі» велика. Вона - сама душа радісного людського спілкування, у ній сполучить-ся спрага справжнього, повного життя для себе з бажанням такого ж життя для всіх; душа її відкрита для всього мира Я написала лише про три характери, які, несом-ненно, передають головну думку Толстого. Шлях Пьера й князя Андрія - це шлях помилок, оман, але все-таки шлях знаходження, чого не скажеш про долю Миколи Ростова, чий шлях - шлях втрат, коли він не зміг отсто-ять в епізоді з Телєгіним свою правоту, коли Телєгін украв гаманець у Ростова, "у свого брата украв», але це не тільки не заважає, але як би допомагає йому робити ка-рьеру. Ці епізоди зачіпають душу Миколи Ростова Коли ветерани полку обвинуватили Ростова в тім, що він бреше й що серед павлоградцев немає злодіїв, то в Нико-Гавкаючи були сльози на очах і він говорив: "Я винуватий».

Хоча Ростов був прав. Потім тильзитские глави, торжество переговорів між імператорами - все це дивно сприймає Микола Ростов У душі Миколи Ростова піднімається бунт, возника-ют "дивні думки». Але цей бунт закінчується пів^-ний його людською капітуляцією, коли він кричить на офіцерів, що засуджують цей союз: "Наша справа ис-полнять свій борг, рубатися й не думати». Цими слова-мі завершується духовна еволюція Миколи Ростова. І цей герой відрізав собі шлях до Бородіно, буде з нього вірний аракчеєвський рубака, "коли накажуть».


Смотрите также:




Категории: Сочинение 5, 6 класс

Комментарии: 0

Комментарии закрыты.