Заволодіти багатствами Північного полюса

Июн Щоб заволодіти багатствами Північного полюса, його треба приплентатися в нероздільну власність. Але держави, що граничать із арктичними областями, обов'язково заявлять претензії на ці нічийні території. Компанія може запобігти міжнародним ускладненням тільки одним шляхом: виставити Північний полюс на публічні торги. Із самими серйозними намірами виступили на цьому незвичайному аукціоні англійські дипломати, які «втілювали в собі жадібні прагнення З'єднаного Королівства, його комерційні й промислові інстинкти, його здатність уважати своїми за якимось законом природи всі території, північні, південні й екваторіальні, що дотепер не належали нікому».

У сутичці доларів і фунтів стерлінгів американські ділки з туго набитою калиткою перемагають зарозумілих англійських дипломатів. Новоявлена промислова компанія може приступитися до своєї діяльності: почати розробку кам'яновугільних покладів у районі Північного полюса Але як туди добратися? Як перебороти непрохідні крижані затори? Щоб зробити багатства Північного полюса доступними для розробки, засновники промислової компанії вирішують розтопити полярні льоди.

Щоб розтопити полярні льоди, компанія повинна змінити розташування кліматичних поясів. Щоб змінити розташування кліматичних поясів, треба «випрямити» земну вісь. Щоб «випрямити» земну вісь, математик Масон пропонує скористатися неймовірною силою віддачі від пострілу гігантської гармати. «Пушки! знову пушки!

- викликує Жуль Верн,- У цих артилеристів з Гарматного клубу, як видно, немає на розумі нічого іншого! Вони збожеволіли на своїх пушках! Вони хворі «гострими пушкизмом»! Для них пушка - це всі! Невже жорстоке знаряддя стане володарем світу?

Невже розпоряджатися законами промисловості й законами космічними будуть всесильні пушки? » Новий гарматний постріл Барбикена порушує спокій в усьому світі: моря й океани затоплять цілі материки, з особи землі зникнуть багато держав і країни, у безодні вод загинуть цілі народи. Але катастрофа не торкнеться Балтімора й «Гарматного клубу». Компанією на цей рахунок усе передбачено: від переміщення земної осі не постраждають особисті інтереси акціонерів і особливо - інтереси багатої вдови Ольги Іллінською, що вклала свої капітали в прибуткове підприємство Барки У всій цій анекдотичній історії автор допускає перебільшення лише остільки, оскільки свідомо безглузда сама передумова задуму Барки й ДО, що не осуществились по незалежним від них причинам: математик Масон, відвернений від своїх обчислень, спочатку турботами миссис Уболіває, а потім ударом блискавки, прийняв довжину окружності земної кулі в 40 000 метрів замість 40 000 кілометрів. У підсумку помилка виросла до 12 нулів. Для «випрямлення» земної осі знадобилася б сила, у трильйон раз переважаюча ту, котрої розташовували Барки і його друзі.

Але письменник анітрошки не погрішає проти істини в гротескному зображенні безчесних методів наживи, в ім'я якої американська промислова компанія, не замислюючись, поставила під погрозу долі й благополуччя всього людства «Не можна безкарно лякати півтора мільярда мешканців Землі й страшною катастрофою загрожувати їхньому існуванню! » - заявляє автор. Первісна думка про цей роман, як ми вже говорили, могла зародитися в той час, коли Жуль Верн писав «Хамелеон». Але конкретні обриси сатирична фантазія «Вверя вдень» одержала, імовірно, не раніше 1888 року, тобто не раніше того, як стало відомо про скандальне банкрутство компанії по прориттю Панамського каналу. Ганебний крах Арктичної промислової компанії в романі Жуля Верна багато в чому нагадує грандіозне панамське шахрайство, що довгий час перебував у центрі уваги світової печатки.

Панамська справа подіяла на уяву Жуля Верна ще й з тієї причини, що він був особисто знаком із засновником акціонерного товариства Фердинандом Лесом, якого вважав одним з найвидатніших французьких інженерів. Відзвуки «Панами» легко доглянути й у сатиричному описі банкрутства «Стандарт компанії» у романі «Плавучий острів». Сатирична фантазія Жуля Верна багато в чому виявилася пророчою. Письменник, зрозуміло, і не підозрював, що настане час, коли його роман «Нагору дном» буде звучати як злободенний політичний памфлет

Ссылка на основную публикацию
2018